Безпека дітей в інтернеті
Спілкування у чаті, в соцмережах та на деяких інших сайтах поряд з користю може приховувати і суттєву небезпеку для дитини.Навчіть дитину:
- повідомляти своєму віртуальному другу своє прізвище, домашню адресу, номер свого мобільного або домашнього телефону, номер та місцезнаходження своєї школи та інші дані;
- розміщувати фотокартки, на яких ти оголений або у нижній білизні чи піжамі, а також відправляти комусь свої фото електронною або звичайною поштою;
- повідомляти пароль до своєї Інтернет-сторінки. Пароль як ключ від квартири, тому нікому його не слід віддавати!;
- казати, що дитина вдома знаходиться вдома одна;
- казати, що дитина сама знаходиться перед комп’ютером.
- обговорювати теми, які дитині неприємні або яких вона соромиться;
- показувати віртуальному другу перед Веб-камерою своє тіло або якісь його частини, робити те, що їй не подобається.
- відповідати на питання, які стосуються особистого життя або тіла дитини. Нехай дитина пам’ятає: її тіло належить тільки їй і ніхто не має права розмовляти про нього з дитиною!;
- розповідати багато про своїх друзів, знайомих та родину, особливо, видавати їхні таємниці;
- відправляти поштою або передавати через когось свої особисті речі співрозмовнику по Інтернету;
при реєстрації у Чаті ніколи не слід заповнювати поля, де вимагають прізвище, номер мобільного та домашнього телефону, домашню адресу. Якщо ці поля обов’язкові, то краще слід вигадати для себе прізвище, адресу та номер телефону. Це потрібно для безпеки дитини. Взагалі, для реєстрації у Чаті, в соцмережах та на інших подібних сайтах слід створити для себе окрему електронну поштову скриньку;
коли вигадуєш у Чаті для себе нікнейм, то він не повинен бути схожим на прізвище. Також він не повинен стосуватися зовнішнього вигляду особи;
у соцмережах та подібних сайтах слід обмежити доступ до власної сторінки невідомих тобі людей. Додавай до списку своїх друзів лише тих, кого ти добре знаєш у справжньому житті;
Спілкування в Інтернеті не є обов’язком, тому якщо дитині це більше не подобається або її лякають Інтернет-друзі, то треба лише вимкнути комп’ютер і не повертатися більше до спілкування онлайн!
Така обізнаність — запорука безпеки дитини як в реальному світі, так і у віртуальному просторі.
В разі, коли підліток проводить весь свій вільний час у соціальних мережах, слід знайти альтернативу, яка б могла його зацікавити і відволікти.
Важливо, аби дитина чи підліток отримували необхідну кількість спілкування у реальному світі, оскільки соціальні мережі покликані не для того, щоб замінити реальне спілкування, а щоб його доповнити та розширити. Спілкуйтеся якомога більше з власною дитиною, розпитуйте про її інтереси, друзів і вподобання. Зробіть так, аби ви перебували у списку її «обраних друзів»!
Не забувайте, наскільки важливо розповідати дітям про безпеку у віртувальному світі.
5 простих правил для батьків
1. Підвищуйте власну комп'ютерну та інтернет-обізнаність2. Опановуйте інтернет разом із дитиною
3. Станьте другом дитині у соціальній мережі, або попросіть близьких знайомих зробити це
4. Встановіть "Батьківський контроль". Регулярно оновлюйте антивірус
5. Створіть територію безпечного інтернету. Використовуйте поновлюваний перелік безпечних для дитини сайтів
Джерела:
Як не втратити контроль над дітьми під час карантину?
Під час карантину, оголюються всі ваші проблеми. Раніше ви могли від них втекти на роботу або хоча б розчинитися у соціумі. Зараз тікати нікуди, оскільки ви у чотирьох стінах. Це найкращий час для того, щоб вирішити всі проблеми, які виникають у стосунках з дітьми.
Дітям не потрібен «контроль», вони природно хочуть бути хорошими та слухняними для своїх батьків. Якщо поведінка дітей виходить з-під контролю, це означає одне – ви десь недопрацювали. Десь втрачений батьківський авторитет, десь порушена ієрархія або дитина не відчуває турботи чи безумовної любові.
Контроль потрібен хіба що за режимом.
Необхідно прописати план дня для дитини. І у дні повинно бути не лише навчання! Окрім навчання, потрібно виділити час для фізичної активності, вільної гри, спланованих прийомів їжі, для релаксу і для нудьги. Нудьгу я б поставила на перше місце, бо саме у ній народжуються класні ігри, які допомагають дітям адаптуватися до нової реальності.
Чим зайняти дітей, щоб знайти вільний час для себе?
Діти займають себе самі, якщо не заважати їхньому природному розвитку. Вони вигадують власні ігри, досліджують світ і взаємодіють з батьками.
Мультики та комп‘ютерні ігри заважають дітям гратися самостійно. Мультики - це готове рішення. Не працює фантазія, дитина не розвивається. Окрім того, дитячий мозок не здатен сприймати 24 кадри за секунду. Тому виділяється гормон, який гальмує роботу мозку, щоб можна було сприймати ці 24 кадри. І при «передозуванні» мультками це гальмування переходить у реальне життя. В цьому випадку розвиток дитини страждає.
Як компенсувати дітям брак прогулянок?
Брак прогулянок компенсувати складно. Але такі умови диктує реальність. Можна відгородити частину кімнати (можливо, є балкон) для «прогулянок». Спробуйте пограти у таку гру: перевзуватися, переодягатися і виходити на балкон. Тримати певні іграшки лише на «території прогулянок». Це буде певна зміна обстановки.
Прогулянок ніщо не замінить. Але співставивши ризики ми розуміємо, заради чого ми це робимо.
Що не потрібно робити батькам під час карантину?
Точно не потрібно робити вигляд, що нічого не відбувається. Життя змінилось. Спершу треба цю реальність прийняти дорослим. І чим швидше ми усвідомимо, що це не змінити, тим краще.
Діти відчувають нашу тривогу, навіть якщо ми при них не розмовляємо на ці теми і приховуємо, що відбувається. Діти можуть відчувати шалену тривогу, але не ставити запитань.Важливо розуміти, що вони все відчувають і ваше мовчання лише погіршує ситуацію. Зважаючи на вік дитини і на її чутливість треба підібрати слова, щоб пояснити, що відбувається. Є речі, про які краще промовчати. А є те, до чого варто підготувати.
Це дуже індивідуально. В першу чергу, треба бачити дитину, щоб розуміти, що вона може витримати, а що – ні. Також вибір тону розмови дуже залежить від того, у якому психічному стані знаходяться батьки, наскільки вони близькі зі своїми дітьми, наскільки діти можуть відкрити своє серце батькам і т.д.
Як уберегти дітей від зараження та пояснити їм, що таке коронавірус?
Зі старшими дітьми можна бути відвертим. Але важливо видавати інформацію дозовано. Дітям точно не потрібен такий потік інформації, який мають дорослі. Спирайтесь на авторитетні джерела і контролюйте, що читають/дивляться діти. Деяка інформація може їх травмувати.
Дітям не потрібен «контроль», вони природно хочуть бути хорошими та слухняними для своїх батьків. Якщо поведінка дітей виходить з-під контролю, це означає одне – ви десь недопрацювали. Десь втрачений батьківський авторитет, десь порушена ієрархія або дитина не відчуває турботи чи безумовної любові.
Контроль потрібен хіба що за режимом.
Необхідно прописати план дня для дитини. І у дні повинно бути не лише навчання! Окрім навчання, потрібно виділити час для фізичної активності, вільної гри, спланованих прийомів їжі, для релаксу і для нудьги. Нудьгу я б поставила на перше місце, бо саме у ній народжуються класні ігри, які допомагають дітям адаптуватися до нової реальності.
Чим зайняти дітей, щоб знайти вільний час для себе?
Діти займають себе самі, якщо не заважати їхньому природному розвитку. Вони вигадують власні ігри, досліджують світ і взаємодіють з батьками.
Мультики та комп‘ютерні ігри заважають дітям гратися самостійно. Мультики - це готове рішення. Не працює фантазія, дитина не розвивається. Окрім того, дитячий мозок не здатен сприймати 24 кадри за секунду. Тому виділяється гормон, який гальмує роботу мозку, щоб можна було сприймати ці 24 кадри. І при «передозуванні» мультками це гальмування переходить у реальне життя. В цьому випадку розвиток дитини страждає.
Як компенсувати дітям брак прогулянок?
Брак прогулянок компенсувати складно. Але такі умови диктує реальність. Можна відгородити частину кімнати (можливо, є балкон) для «прогулянок». Спробуйте пограти у таку гру: перевзуватися, переодягатися і виходити на балкон. Тримати певні іграшки лише на «території прогулянок». Це буде певна зміна обстановки.
Прогулянок ніщо не замінить. Але співставивши ризики ми розуміємо, заради чого ми це робимо.
Що не потрібно робити батькам під час карантину?
Точно не потрібно робити вигляд, що нічого не відбувається. Життя змінилось. Спершу треба цю реальність прийняти дорослим. І чим швидше ми усвідомимо, що це не змінити, тим краще.
Діти відчувають нашу тривогу, навіть якщо ми при них не розмовляємо на ці теми і приховуємо, що відбувається. Діти можуть відчувати шалену тривогу, але не ставити запитань.Важливо розуміти, що вони все відчувають і ваше мовчання лише погіршує ситуацію. Зважаючи на вік дитини і на її чутливість треба підібрати слова, щоб пояснити, що відбувається. Є речі, про які краще промовчати. А є те, до чого варто підготувати.
Це дуже індивідуально. В першу чергу, треба бачити дитину, щоб розуміти, що вона може витримати, а що – ні. Також вибір тону розмови дуже залежить від того, у якому психічному стані знаходяться батьки, наскільки вони близькі зі своїми дітьми, наскільки діти можуть відкрити своє серце батькам і т.д.
Як уберегти дітей від зараження та пояснити їм, що таке коронавірус?
Зі старшими дітьми можна бути відвертим. Але важливо видавати інформацію дозовано. Дітям точно не потрібен такий потік інформації, який мають дорослі. Спирайтесь на авторитетні джерела і контролюйте, що читають/дивляться діти. Деяка інформація може їх травмувати.
Особливості дистанційного навчання
Навчатися на відстані - це не нова форма роботи у світовій практиці. У 1969 році був започаткований перший університет, який повноцінно зафункціонував у подібному форматі – це Відкритий Університет Великобританії. До його появи, у вишах можна було лише деколи зустріти модель «кореспондентського» навчання, коли комунікація з педагогами відбувалась за допомогою звичайної пошти. В українському освітньому просторі також відслідковують світові тенденції, тому дистанційне навчання запропоноване у багатьох державних навчальних закладах. Дистанційна освіта активно впроваджується у комунальних та приватних школах усіх областей України. У цьому випадку, відповідальність за навчання дітей майже повністю покладається на батьків або опікунів.
Дистанційна освіта – це інноваційний підхід у реалізації навчального процесу, що має на увазі використання усіх стандартних складових, але у форматі інтерактивної віддаленої взаємодії, за допомогою Internet-технологій
Мережа Інтернет постійно розширює свої можливості, сервіси, розміщену з її допомогою інформацію, яка є значущою з точки зору освіти. Так, сучасні засоби телекомунікації, залучені майже в усі галузі освітньої діяльності, використовуються у процесі підготовки школярів і студентів, дають можливість появи нових форм освіти, без яких стає неможливим розв’язання постійно поновлюваного спектру завдань, що висуває сучасна освіта.
Дистанціна освіта дає можливість реалізувати такі принципи:
- доступність навчання, а саме подолання фізичних обмежень людини, розширення аудиторії учнів;
- індивідуальна спрямованість навчання, створення комфортних умов для школярів і вчителів, урахування індивідуальних психологічних особливостей (сприйняття, пам’яті, мислення), індивідуальний темп навчання;
- розвиток інформаційної культури, навичок роботи із сучасними засобами інформатизації і телекомунікації;
- соціалізація навчання, урахування особистісно-комунікативних особливостей учнів
Види дистанційного навчання:
1. Електронна пошта – за її допомогою вчитель обмінюється інформацією зі здобувачами освіти, передає нові плани на семестр та отримує письмові результати навчання.
2. Чат-заняття – «живі» уроки, що мають на увазі використання онлайн програм для поточного обміну повідомленнями, тут можуть одночасно знаходитись всі учні класу.
3. Веб-заняття – записані у відповідному вигляді уроки (аудіо або відео формат), які розкривають суть теми або топіку, що наразі вивчається здобувачами освіти.
4. Телеприсутність – варіант проведення лекцій або практичних занять, коли учні можуть слідкувати за процесом в аудиторії за допомогою відео трансляції в мережі Інтернет.
5. Відео-конференції – спеціальні заняття, які передбачають використання програм в Інтернеті для організації відео зв’язку та інтерактивного обговорення завдань між педагогами та слухачами.
6. Голограми – інноваційна технологія викладання за допомогою голограм, коли здобувачі освіти бачать у повний зріст голограму педагога, а вчитель у цей час має великий радіус огляду аудиторії студентів.
Дистанційне навчання покликане допомогти в освітньому просторі, воно виступає як ефективне доповнення традиційних форм освіти, як засіб часткового вирішення її нагальних проблем, зокрема, надає можливість одночасно з гнучким за часом і високопрофесійним за змістом вивченням різних предметних розділів знань, формуванням умінь і навичок роботи з багатьох навчальних дисциплін забезпечити інтенсивне практичне застосування тими, хто навчаються, методами і засобами інформаційно-комунікаційних технологій, розвиває уміння і навички у сучасній науці і практиці. Впровадження елементів дистанційної форми навчання в школі є необхідною умовою для досягнення сучасного рівня якості освіти.
Джерела:
- Антонов Г. Дистанційне навчання: мода чи потреба? // Освіта України. – 4 квітня (№25). – с. 10
- Дистанційне навчання: Тренінг з організації дистанц. навчання на платформі WebСТ. – Режим доступу: httр://www. users. kharkіv. com. - Заголовок з екрана.
- Комп’ютерні системи контролю знань у дистанційному навчанні// Вісн. Акад. дистанц. освіти. – 2004. –№ 2. – С. 68–71.
- http://лицензия.com.ua/
- Яркое будущее мобильного обучения [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://smart-edu. com/ – Заголовок з екрана.
Самодопомога для тих хто втратив себе в новинах, тривогах і страхах
Завдяки нашій нервовій системі ми активно взаємодіємо з навколишнім світом, але на жаль, ми не можемо вибірково хотіти або не хотіти реагувати на якусь подію, тим більше якщо навколо починається паніка, як зараз у зв'язку з коронавірусом, і тривожний фон в соціумі зашкалює .
У таких ситуаціях дуже добре мати свою психологічну "валізу першої допомоги" або набір знань і умінь, що допомагає стабілізувати нервову систему.
1) Йшов їжачок, забув як дихати і ... Згадав і пішов далі.
При стресі, конфліктах, травмах, кризових ситуаціях людям властиво "забувати" дихати. Зазвичай від переляку і розгубленості люди затискають різко грудну клітку і ходять з напругою, ледь помітно дихаючи, звідси посилення тривоги.
Важливо повертатися до свого дихання. Робити глибокий повільний вдих і повільний видих. При вдиху і видиху затримувати дихання на рахунок 4-6. Звертати увагу як розширюються ребра під час розслабленого дихання . Як повітря наповнює легені, живіт... Як тіло стає більш розслабленим і дихання спокійним. Можна завантажити з інтернету спеціальну медитацію на дихання і повернути собі здоровий ритм дихання.
2) Пошук опори.
Також при стресі люди ніби "вилітають" з тіла, втрачають опору під ногами. Дуже важливо "повертатися" в тіло ставлячи собі питання: "На що я зараз спираюся?". Якщо ви сидите, то зверніть увагу, як ви спираєтесь спиною на спинку стільця і сідницями, стегнами на сидіння. Також під час прогулянки добре звернути увагу на стопи, побалансувати на них, відчути як ваші ноги підтримують вас і заземлюють. Ще, в ютубі доступні вправи Тай-чи для початківців, багато часу не займе, близько 5 хв. Хороша практика допомагає відчути силу в ногах і баланс.
3) Новини ... і коронавірус.
("А підемо на горище боятися!"Кошеня Гав.)
Важливо звернути увагу, коли ви читаєте новини, що ви при цьому відчуваєте, як змінюється ваш емоційний стан, які почуття переживаєте.
Якщо ви можете впізнати свої почуття, то переживайте їх по черзі, про що сумуєте, чого боїтеся і т.д.
Яка кількість новин про коронавірус вам корисно знати, а які вже стають токсичними? Чи можете ви дозувати інформацію і читати тільки те, що необхідно, щоб бути в курсі того, що відбувається?
Намагайтеся якомога частіше повертатися до себе, знову до опори, до дихання... Помічати предмети навколо, що за вікном ..
4)Бути "тут і зараз", це дуже гарна якість, що допомагає справлятися з тривогою.
Що зараз важливо? Що я тут відчуваю, в цій конкретній обстановці? Що я помічаю навколо зараз? Звичайно, про ситуацію, про коронавірус варто знати. І все ж, надмірне читання новин, коли воно займає багато часу сприяє паніці.
Ресурси. Подбайте і про вашу нервову систему Їй потрібен відпочинок після перезбудження.
Завжди в складній емоційній ситуації добре користуватися ресурсами, наприклад,
- Згадати в деталях один з пам'ятних приємних днів. Де ви були, яка була погода, які запахи згадуються, хто був поруч, де було так добре. Згадайте, як реагувало ваше тіло?
- Послухати медитацію на розслаблення перед сном.
- Порадуйте себе ароматерапією.
5) Рух - це життя! У кожного є свої улюблені рухові практики, вони звичайно незамінні -це дуже хороший ресурс відчути себе в тілі.
Як ви можете себе підтримати? Чи є коло людей з якими можна поговорити про звичайні життєві справи, посміятися? Якщо ви на карантині, то що заважає зібратися хорошою компанією онлайн і поспілкуватися? Життя триває, ми соціальні істоти і хороша компанія - це те що треба!
У таких ситуаціях дуже добре мати свою психологічну "валізу першої допомоги" або набір знань і умінь, що допомагає стабілізувати нервову систему.
1) Йшов їжачок, забув як дихати і ... Згадав і пішов далі.
При стресі, конфліктах, травмах, кризових ситуаціях людям властиво "забувати" дихати. Зазвичай від переляку і розгубленості люди затискають різко грудну клітку і ходять з напругою, ледь помітно дихаючи, звідси посилення тривоги.
Важливо повертатися до свого дихання. Робити глибокий повільний вдих і повільний видих. При вдиху і видиху затримувати дихання на рахунок 4-6. Звертати увагу як розширюються ребра під час розслабленого дихання . Як повітря наповнює легені, живіт... Як тіло стає більш розслабленим і дихання спокійним. Можна завантажити з інтернету спеціальну медитацію на дихання і повернути собі здоровий ритм дихання.
2) Пошук опори.
Також при стресі люди ніби "вилітають" з тіла, втрачають опору під ногами. Дуже важливо "повертатися" в тіло ставлячи собі питання: "На що я зараз спираюся?". Якщо ви сидите, то зверніть увагу, як ви спираєтесь спиною на спинку стільця і сідницями, стегнами на сидіння. Також під час прогулянки добре звернути увагу на стопи, побалансувати на них, відчути як ваші ноги підтримують вас і заземлюють. Ще, в ютубі доступні вправи Тай-чи для початківців, багато часу не займе, близько 5 хв. Хороша практика допомагає відчути силу в ногах і баланс.
3) Новини ... і коронавірус.
("А підемо на горище боятися!"Кошеня Гав.)
Важливо звернути увагу, коли ви читаєте новини, що ви при цьому відчуваєте, як змінюється ваш емоційний стан, які почуття переживаєте.
Якщо ви можете впізнати свої почуття, то переживайте їх по черзі, про що сумуєте, чого боїтеся і т.д.
Яка кількість новин про коронавірус вам корисно знати, а які вже стають токсичними? Чи можете ви дозувати інформацію і читати тільки те, що необхідно, щоб бути в курсі того, що відбувається?
Намагайтеся якомога частіше повертатися до себе, знову до опори, до дихання... Помічати предмети навколо, що за вікном ..
4)Бути "тут і зараз", це дуже гарна якість, що допомагає справлятися з тривогою.
Що зараз важливо? Що я тут відчуваю, в цій конкретній обстановці? Що я помічаю навколо зараз? Звичайно, про ситуацію, про коронавірус варто знати. І все ж, надмірне читання новин, коли воно займає багато часу сприяє паніці.
Ресурси. Подбайте і про вашу нервову систему Їй потрібен відпочинок після перезбудження.
Завжди в складній емоційній ситуації добре користуватися ресурсами, наприклад,
- Згадати в деталях один з пам'ятних приємних днів. Де ви були, яка була погода, які запахи згадуються, хто був поруч, де було так добре. Згадайте, як реагувало ваше тіло?
- Послухати медитацію на розслаблення перед сном.
- Порадуйте себе ароматерапією.
5) Рух - це життя! У кожного є свої улюблені рухові практики, вони звичайно незамінні -це дуже хороший ресурс відчути себе в тілі.
Як ви можете себе підтримати? Чи є коло людей з якими можна поговорити про звичайні життєві справи, посміятися? Якщо ви на карантині, то що заважає зібратися хорошою компанією онлайн і поспілкуватися? Життя триває, ми соціальні істоти і хороша компанія - це те що треба!
ПАМ'ЯТКА
ПІДВИЩЕННЯ СТРЕСОСТІЙКОСТІ!
Щоб попередити стрес, варто займатися підвищенням своєї стресостійкості.Для впевненого протистояння стресу, важливі декілька факторів:
ефективне планування часу;
схильність до оптимізму;
уміння розслаблятися;
розуміння своїх емоцій.
Внутрішній стрижень. Це словосполучення, мабуть, найбільш точно описує таке поняття, як стресостійкість. Тому використовуйте візуалізацію внутрішнього стрижня (аутотренінг).
Під час аутотренінгу уявляйте, що - ні сильний вітер, ні дощ, ні град ні будь які негаразди не можуть змусити Вас зупинитися і зігнутися під впливом негоди. Ви продовжуєте йти до своєї мети, а негода поступово закінчується, і не завдасть Вам шкоди.
ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ПСИХОЛОГІЧНО ДО ЗНО
1. Для того, щоб у кризовій ситуації не втрачати голови, необхідно не ставити перед собою надзавдань і надмети. Не варто чекати, доки ситуація стане катастрофічною. Починайте готуватися до іспитів заздалегідь, помалу, по частинах, спокійно.
2. Якщо дуже важко зібратися з силами і з думками, спробуйте запам’ятати спочатку найлегше, а потім переходьте до вивчення складного матеріалу.
3. Щодня виконуйте вправи на зняття на¬пруження, втоми, на розслаблення.
4 Чергуйте розумову і фізичну працю.
5.Нервуються завжди ті, хто погано знає матеріал. Щоб подолати свій страх, розповідайте самому собі вивчений матеріал, начебто ви робите це на іспиті.
«Спокій і тільки спокій!» —так завжди в екстремаль¬них ситуаціях казав Карлсон.
6 Чергуйте розумову і фізичну працю.
7.Нервуються завжди ті, хто погано знає матеріал. Щоб подолати свій страх, розповідайте самому собі вивчений матеріал, начебто ви робите це на іспиті.
«Спокій і тільки спокій!» —так завжди в екстремаль¬них ситуаціях казав Карлсон.
Як боротись з емоційним напруженням.
ефективне планування часу;
схильність до оптимізму;
уміння розслаблятися;
розуміння своїх емоцій.
ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ПСИХОЛОГІЧНО ДО ЗНО
1. Для того, щоб у кризовій ситуації не втрачати голови, необхідно не ставити перед собою надзавдань і надмети. Не варто чекати, доки ситуація стане катастрофічною. Починайте готуватися до іспитів заздалегідь, помалу, по частинах, спокійно.
2. Якщо дуже важко зібратися з силами і з думками, спробуйте запам’ятати спочатку найлегше, а потім переходьте до вивчення складного матеріалу.
3. Щодня виконуйте вправи на зняття на¬пруження, втоми, на розслаблення.
4 Чергуйте розумову і фізичну працю.
5.Нервуються завжди ті, хто погано знає матеріал. Щоб подолати свій страх, розповідайте самому собі вивчений матеріал, начебто ви робите це на іспиті.
«Спокій і тільки спокій!» —так завжди в екстремаль¬них ситуаціях казав Карлсон.
6 Чергуйте розумову і фізичну працю.
7.Нервуються завжди ті, хто погано знає матеріал. Щоб подолати свій страх, розповідайте самому собі вивчений матеріал, начебто ви робите це на іспиті.
«Спокій і тільки спокій!» —так завжди в екстремаль¬них ситуаціях казав Карлсон.
Як боротись з емоційним напруженням.
В певні періоди життя кожна дитина відчуває свої власні страхи, тривоги й переживає свої особливі стресогенні ситуації. Дуже важливо навчити дітей деяких з найбільш ефективних методів релаксації, щоб допомогти їм управляти їх щоденними стресами. Тим самим ви дасте дітям необхідні інструменти, які будуть допомагати їм протягом усього життя.
Існує безліч методів, які діти можуть використовувати, щоби знизити рівень напруги й розслабитись. Кожний з них по-різному ефективний і сприймається індивідуально. Спробуйте для початку навчити дитину одного-двох із запропонованих далі методів, а потім поступово навчайте інших у міру її готовності.
1. Глибоке дихання. Глибоке дихання – це ефективний спосіб уповільнення природної реакції організму на стрес. Воно уповільнює серцевий ритм, знижує кров'яний тиск і забезпечує почуття впевненості. Цей простий метод підходить практично всім.
· Вдихніть глибоко.
· Затримайте дихання на мить.
· Продовжуйте дихати глибоко, поки не віднайдете почуття спокою.
2. Прогресуюча релаксація м'язів. Прогресуюча релаксація м'язів – це прекрасний спосіб зняти стрес. Релаксація досягається шляхом напруги й подальшого розслаблення різних груп м'язів тіла.
· Обличчя – попросіть дитину наморщити ніс і лоб, ніби вона нюхає щось неприємне, а потім розслабити м’язи обличчя. Повторити три рази.
· Щелепи – попросіть дитину щільно стиснути щелепи, ніби вона собака, який висить на кістці, а потім відпустити уявну кістку й повністю розімкнути щелепи. Повторити три рази.
· Руки та плечі – попросіть дитину витягнути руки перед собою, потім підняти їх над головою й потягнутись якомога вище. Після цього нехай дитина опустить вниз і розслабить руки. Повторити три рази.
· Кисті рук – нехай дитина уявить, ніби вона щосили стискає апельсин однією рукою, а потім кидає його на підлогу і розслабляє кисть і руку. Повторити три рази, а потім виконати вправу іншою рукою.
· Живіт – нехай дитина ляже на спину і всього на мить максимально напружить м'язи живота. Потім нехай розслабить живіт. Повторити три рази, а потім виконати цю ж вправу стоячи.
· Ноги й ступні – попросіть дитину стоячи втиснути пальці ніг у підлогу, ніби вона проробляє це з піском на пляжі. Нехай почергово вдавлює кожний палець у підлогу й розставить їх настільки, щоб відчувати напругу в ногах, а потім розслабиться. Повторити три рази.
Виконуючи ці вправи, попросіть дитину спостерігати, як добре почувається тіло, коли вона розслабляє кожну його частину. Мета виконання цих вправ полягає в тому, щоб досягти повного розслаблення м'язів тіла.
3. Фізичні вправи. Фізичні вправи – це дієвий вид відпочинку. Ходьба, біг, плавання й активні ігри – це ті види вправ, які подобаються дітям. Однак не забувайте займатись під музику. Є багато прекрасних CD і DVD із вправами для будь-яких вікових категорій.
4. Візуалізація. Візуалізація також відома як метод візуально керованих образів. Ця техніка використовує уяву, щоб уповільнити мозкову діяльність і позбутись негативних думок і тривоги. Цей метод особливо ефективний після виконання прогресуючої релаксації м'язів і дозволяє спочатку розслабити м'язи, а потім заспокоїти розум. Уявлення за допомогою сили образного мислення прекрасного, спокійного місця – це один з видів візуалізації для зниження рівня стресу, доступний майже кожній дитині. Також може бути корисна колірна візуалізація, їй легко навчити дитину.
· Попросіть дитину відтворити в уяві улюблений колір, який примушує її відчувати себе спокійно й безпечно.
· Нехай вона уявить, що «вдихає» цей колір у себе й поширює його по всьому тілу разом з видихом.
· Нехай дитина продовжує візуалізувати, доки не наповниться цим особливим розслаблюючим кольором.
Замість кольору можна використовувати заспокійливий звук, особливий аромат або відчуття тепла чи світла.
5. Сміх. Сміх – це чудовий спосіб зняти стрес і допомогти організму розслабитись. Ось кілька способів змусити дитину сміятись:
· розповідайте анекдоти;
· робіть гримаси по черзі;
· дивіться смішні мультфільми.
6. Розтяжка. Розтяжка знімає накопичене напруження у м'язах. Навчіть дитину обережно розтягувати кожну групу м'язів і відчувати при цьому, як вони поступово розслабляються.
7. Музика. Прослуховування заспокійливої музики може допомогти дитині зосередитись. Навіть дуже маленькі діти можуть насолоджуватись класичною музикою, яка сприяє релаксації.
8. Медитативні техніки. Медитативні техніки – йога, наприклад, – розслабляють і розум, і тіло. Ось проста техніка, яку ваша дитина може використовувати як в домашніх умовах, так і у школі.
· Коли дитина сидить на ліжку вдома чи за партою перед початком уроку, нехай вона покладе руки на коліна й закриє очі.
· Наступний крок - повільні й рівномірні вдихи й видихи.
· Кожний вдих і видих вважається як один рахунок, дитина повинна рівно дихати, принаймні до п'ятдесяти (у класі нехай спробує дихати до тридцяти).
· Коли дитина оволодіє цією технікою, їй необхідно зосередитись і слухати своє дихання. Якщо в неї буде виходити, дитина почне відчувати себе більш спокійною й зосередженою.
· Коли вона закінчить рахувати до п'ятдесяти, їй треба зробити дуже глибокий вдих, повільно видихнути й відкрити очі.
9. Обійми. Заохочуйте дитину, коли вона притискає до себе домашнього улюбленця або людину, яку любить. Така взаємодія знижує кров'яний тиск і зменшує кількість гормонів стресу.
10. Напруга пальців ніг. Напруга пальців ніг знімає напругу іншої частини тіла. Цю просту вправу слід повторювати по десять разів в одному підході.
· Ляжте на спину й відчуйте пальці ніг.
· За допомогою м'язів зігніть всі десять пальців ніг у напрямку обличчя й рахуйте до десяти.
· Розслабте пальці й порахуйте до десяти.
Виконуйте вправи разом.
Багато з методів у цьому списку ефективні для людей будь-якого віку. Не соромтесь змінювати кожний з методів, щоби зробити їх придатними для віку вашої дитини, не втрачайте можливості брати участь самі. Зниження рівня напруги й релаксація батьків позитивно впливають на дитину.
Джерела ;
1. Таланова Ю. Психологічна абетка / Ю. Таланова // Психолог. – 2007.- № 21-22. – С. 4 – 14.
2. Чистякова М. И. Психогимнастика / Маргарита Ивановна Чистякова. – М.: Просвещение, 1990. – 128 с.
Панічні атаки
Панічна атака - це раптовий, непередбачуваний напад неконтрольованого
ірраціонального страху або тривоги.
Панічним атакам піддаються переважно люди з розвиненою силою волі, яким властиве
прагнення надконтролю і надвідповідальністі. І, оскільки, зазвичай вони приховують
своє негативне ставлення до подій, не дозволяючи собі відчувати, а, тим паче,
показувати або висловлювати свої справжні почуття і думки, то все це відкладається у
підсвідомості. У результаті виникає внутрішній конфлікт, який з часом і переростає в
ірраціональну тривогу і, як наслідок, в панічну атаку. Крім того, люди, які пережили в
дитинстві психотравматичні ситуації, насильство, які виросли у сім'ї з досить холодною
і недружньою атмосферою, з вимогливими батьками і жорсткими правилами, а також
люди, що вживають алкоголь, наркотики, тютюн і т.д. можуть піддаватися панічним
атакам.
Зазвичай тривалість нападу панічної атаки невелика, всього кілька хвилин, але
Зазвичай тривалість нападу панічної атаки невелика, всього кілька хвилин, але
людині кожна хвилина такого приступу здається нескінченною. Паніка виникає без
об'єктивних причин. Симптоми паніки виникають несподівано, і застають людину
зненацька. У неї з'являються такі симптоми (або деякі з них):
· задишка, прискорене судомне дихання;
· відчуття тяжкості в грудях, біль, слабкість, також може з'явитись озноб;
· підвищене потовиділення;
· оніміння рук і ніг;
· прискорене серцебиття;
· запаморочення, відчуття млявості, відчуття наближення непритомності;
· почуття "віддаленості" від навколишнього світу і від власного тіла;
· дискомфорт в області шлунку, нудота;
· порушення сну;
· почуття сильного холоду або спеки;
· неприємні, болісні, неспокійні думки ("я божеволію", "я зараз помру", "у мене серцевий напад", "я втрачаю контроль", "я зараз закричу" і т.п.).
Після того, як напад паніки пройшов, подібні думки здаються людині абсурдними, але
під час панічної атаки вони подібні до нав'язливої маячні, від якої ніяк не вдається
позбутися. Страх під час нападу настільки реальний, що людина, яка переживає
панічну атаку, ще довго пам'ятає свої відчуття і живе в очікуванні повторення цього
жаху. І вже самі думки про можливе повторення такого нападу викликають страх.
Часом людина сама провокує новий напад панічної атаки своїми думками і страхом
перед ним.
Отже, що ж робити, якщо ви пережили паніку? Спробуйте не тікати з того місця, де вас заскочив приступ, а навпаки, намагайтеся заспокоїтися і застосувати одну з нижче описаних технік. Оскільки тікаючи, ви закріплюєте дану модель поведінки, і в майбутньому ризикуєте постійно тікати від страху, але, як відомо, від самого себе втекти не можливо, а причини страху завжди знаходяться в самій людині.
Пропоную кілька методів для самостійної боротьби з ірраціональної тривогою, нав'язливими страхами і панічними атаками:
Отже, що ж робити, якщо ви пережили паніку? Спробуйте не тікати з того місця, де вас заскочив приступ, а навпаки, намагайтеся заспокоїтися і застосувати одну з нижче описаних технік. Оскільки тікаючи, ви закріплюєте дану модель поведінки, і в майбутньому ризикуєте постійно тікати від страху, але, як відомо, від самого себе втекти не можливо, а причини страху завжди знаходяться в самій людині.
Пропоную кілька методів для самостійної боротьби з ірраціональної тривогою, нав'язливими страхами і панічними атаками:
Відволікання
У момент виникнення сильного занепокоєння, страху або паніки, перемкніть увагу на щось приємне або смішне. Згадайте щось зі свого життя або те, що читали, чи дивилися. Якщо страх застав вас вдома, то можна сісти і подивитися комедію. Або можна почати рахувати будь-які предмети (ті, що бачите перед собою або уявні), і спробувати зосередити всю свою увагу на цьому проесі. Переключіться на спілкування з близькими і друзями, зателефонуйте їм, якщо нікого немає поруч. Також можна відвернути увагу механічним впливом на шкіру, наприклад, прикласти щось холодне до зап'ястя, живота, скроні. А ще можна вщипнути себе, тобто викликати вічуття болю. Під час паніки важливе усвідомлення свого тіла і відчуттів, які в ньому виникають.
Дихальні вправи
В момент виникнення страху уповільніть дихання до 8-10 вдихів за хвилину. Щоб навчитися сповільнювати дихання. Для початку, навчіться зосереджувати всю свою увагу на диханні, відкидаючи всі думки про страх. Далі потренуйтесь дихати діафрагмою, для цього можете покласти руку на область шлунку і стежити за тим, як розтягуються м'язи саме в даній області, намагайтеся при цьому слідкувати, щоб грудна клітка і плечі залишалися нерухомими. Коли у вас це вийде, спробуйте затримати подих, неквапливо рахуючи про себе до 8-10. Потім повільно видихніть, рахуючи до 3. Повторіть цю вправу від 1 до 3 разів, якщо буде потрібно - більше, поки не відчуєте спокій. Далі продовжуйте дихати в наступному ритмі: вдих і вихід на рахунок 3. Бажано такій вправі навчитися заздалегідь, щоб сильне занепокоєння, страх або паніка не застали вас зненацька.
Медитація, аутогенне тренування (АТ)
Найбільш відомий метод - метод "паперового пакета". Відчуваючи наближення страху, візьміть паперовий пакет, прикладіть його до обличчя так, щоб він закривав рот і ніс, і почніть повільно і рівномірно в нього дихати. Дихайте в нього, поки не заспокоїтеся і паніка не відступить. Якщо страх застане вас зненацька і під рукою не виявиться паперового пакета, то можна скласти руки човником і дихати в них таким ж самим чином. Паніка проходить за рахунок відновлення газового балансу в крові - відбувається зниження надлишку кисню, який і викликає паніку, і підвищення кількості вуглекислого газу. Даний метод, на відміну від інших, використовується зазвичай тільки в боротьбі з панічними атаками.
Спостереження
Слідкуйте за тим, як з'являється паніка, як вона розвивається. Беріть до уваги всі свої відчуття. Визначте що це за страх, чим він викликаний і для чого він вам. Все, що відбувається запишіть. Таким чином, ви перетворюєтеся в стороннього спостерігача і просто фіксуєте що і як відбувається, тим самим знецінюючи страх. Так можна робити і з ірраціональним занепокоєнням.
Постарайтеся знайти причину виникнення тривоги. Потім спробуйте включити свою уяву, підберіть асоціації до ваших відчуттів. Розгляньте образ, який малює ваша уява. Після цього спробуйте "переробити" його, тобто змінити. Наприклад, ваш страх перетворився на хмару і його поніс вітер; або вас облили водою і вона забрала страх із собою до останньої краплі. Можна уявити вогонь, який спалює ваш страх. Спробуйте простежити за своїми відчуттями, поспостерігати за тим, як страх вас покидає, а на його місце приходить спокій. Аналогічно уявіть образ спокою. Це може бути сяюче сонце, душевна музика. Образи вибирайте ті, що вам ближче до душі.
Творчість
Творчість буває дуже різноманітною. Це і музика, і художні зображення, і багато іншого. Я пропоную вам спробувати зобразити свій страх на аркуші паперу. Намалюйте його, уважно розгляньте і спробуйте уявити як його можна видозмінити. Ви можете домалювати те, що вам захочеться, щоб малюнок став для вас кумедним. Так само можна покласти думки, що викликають у вас страх, на музику. Прислухайтеся до слів, до тону звучання мелодії, сили звуку. Перенесіть свою уявну тривогу або страх у творчість так, як вам буде найзручніше, ближче вашій душі.
Відкладання страху за Р. Вілсоном
Першим етапом долання атаки є визнання того, що у вас присутній страх, і ви його не ігноруєте, а відкладаєте на час, тобто ви дозволяєте собі побоятися, похвилюватися, але через певний час, в майбутньому, наприклад, через 2 години, коли повернетеся до себе додому. Через дві години ви насправді починаєте свідомо думати про свої страхи, або ж знову відкладаєте думки про них на певний час. Навіть якщо вам вдасться відкласти свій страх на декілька секунд - це вже маленька перемога над ним, так як це вказує на те, що ви почали контролювати свій страх і саме ви вирішуєте, коли вам бояться, а коли залишатися спокійним. Мета даного методу - навчитися відкладати страх, тобто, коли приходить відведений час, коли ви вирішили дати волю страху, знову відкласти його на час і так кожного разу. В результаті такого маніпулювання ви зможете спорудити "стіну" між моментом виникнення страху і його проявом. Чим більше часу проходить між страхами, тим сильніше знижується його інтенсивність, і ви починаєте більше контролювати свій стан.
Техніка "щоденне хвилювання" (Р. Вілсон)
Дана техніка пропонує замість того, щоб чинити опір страху або ірраціональній тривозі, навпаки, присвятити їм час. Для цього необхідно виділити приблизно по 10 хвилин кожного дня. Можна 2 рази на день. В цей час починайте свідомо думати про свої страхи і більше нічого не робіть, ні про що інше не думайте під час цих 10 хвилин, тільки про свої страхи та переживання. При цьому спробуйте відчути максимальний дискомфорт. Через 10 хвилин, відпустіть свій страх, заспокойтеся за допомогою дихальної вправи і поверніться до того, що збиралися робити. Сенс цього методу полягає в тому, що зазвичай людина вважає, що вона може хвилюватися безкінечно, але насправді це не так, і коли людина концентрує свою увагу на страху у відведений для цього час, а не бореться з ним, ступінь страху знижується. Дана техніка допомагає змінити емоції і ставлення до проблеми. Застосовувати даний метод слід мінімум 10 днів поспіль.
Отже, як бачите, існує велика кількість методів для самостійної боротьби з ірраціональною тривогою, нав'язливими страхами і панічними атаками. Для себе підберіть найбільш близький вам метод, також можна комбінувати кілька методів одночасно.
Як боротися?
Щоб зрозуміти, як позбутися від тривоги, важливо визначити її природу. З цією метою корисно поставити собі питання: «Що мене дійсно лякає, про що я турбуюся найбільше?». Відповісти на нього варто максимально чесно. Можливо, це і стане ключем до позбавлення від тривожних думок.
Найпоширеніші причини тривожності:
- підозри про серйозні проблеми зі здоров'ям;
- руйнування сім'ї, майбутнє розлучення;
- загроза звільнення з улюбленої роботи;
- борги, неоплачені кредити;
- майбутня важка розмова;
- будь-які значні зміни.
Всі ці страхи мають під собою реальне підгрунтя, і в цьому, як не парадоксально, полягає хороша новина. З ними можна впоратися, якщо взяти на себе відповідальність і діяти. Усуне проблему такий підхід:
Потрібно визнати, що проблема існує і її треба вирішувати.
Важливо зрозуміти, що станеться, якщо події розгортатимуться за найгіршим сценарієм, і відразу вирішити, що робити в цьому випадку. Таким чином в ситуації з'явиться визначеність. Це почуття здатне істотно зменшити тривогу, тому що найбільший людина відчуває страх перед невідомістю.
Тепер настав час діяти самостійно. Досить чекати ініціативи від інших людей, якщо тривожність пов'язана з ними. Нехай неприємна розмова відбудеться найближчим часом, нехай хворі стосунки почнуть виправлятися за вашою ініціативою. Якщо справа здоров'я - негайно на прийом до лікаря!
Вкрай важливо не «розтягувати задоволення», а рішуче і швидко привести ситуацію до розв'язки. Щоб діяти раціонально, розумно мати письмовий план, де буде добре обдуманий і чітко оформлений кожен пункт.
Варто тільки зробити перший крок на шляху до подолання проблеми, і настане помітне відчуття полегшення, з'являться сили йти далі, і підвищиться самооцінка. Велика ймовірність того, що все вирішиться набагато простіше, ніж очікувалося, і ви відчуєте навіть легке здивування, запитуючи себе: «Чому я не зробив цього раніше?».
Безпідставний страх
Як позбутися від почуття тривоги, якщо не виходить визначити, чим воно викликане? Безсоння, ком в горлі, тяжкість у грудях - все це, на жаль, не рідкість навіть для людей, які живуть насиченим життям і мають стабільність у всіх відносинах.
Такі нав'язливі страхи дуже болісні, тому що незрозумілі. В дійсності й у цього стану є реальні причини, серед яких:
напружений ритм роботи, недостатня кількість вихідних днів;
- гіпертрофоване почуття відповідальності;
- неякісний сон;
- малорухливий спосіб життя;
- нездорове харчування;
- незадоволеність в сексуальному плані;
- гормональний дисбаланс;
- негативне коло спілкування;
- недовірливий склад характеру.
Намагаючись знайти спосіб, як побороти тривогу, варто подивитися на себе і свій спосіб життя зсередини, не беручи до уваги зовнішнє благополуччя. Нерідкі випадки, коли страхи виникають в підсвідомості внаслідок реакції організму на тривалий дискомфорт. Таким чином ви отримуєте попередження про небезпеку і сигнал про необхідність змін.
Займіться спортом. Доведено, що під час тренування в мозку людини виробляються «гормони щастя». Можливо, у вашому житті просто бракує руху? Тоді проблему легко вирішити.
Змініть раціон харчування. Любите солодке, випічку, захоплюєтеся фаст-фудом? Все це «швидкі» вуглеводи, які не несуть організму ніякої користі. Більше того, саме вони викликають відчуття втоми, апатію, сприяють набору зайвої ваги, виробляють залежність. Здорове харчування - це високий тонус, правильний обмін речовин, квітучий зовнішній вигляд.
Подумайте, що для вас корисно, а що згубно. Внесіть корективи у свій спосіб життя. Міняти звички можна лише за умови щоденного вироблення нових.
Лінь
Про цю властивість людської натури потрібно сказати окремо. Лінь, як сніжний ком, обростає негативними, руйнівними емоціями, з якими дуже складно впоратися:
- апатія
- смуток
- низька самооцінка
- невпевненість у власних силах
- почуття провини
- страх
- занепокоєння.
Не діючи, людина втрачає контроль над власним життям, стає дуже вразливою морально і слабкою фізично. Неможливо зняти відчуття тривоги, чим би воно не було викликано, якщо не прикладати ніяких зусиль. Часто саме лінь виявляється причиною постійного стресу, відчуття безсилля і страху перед невідомою загрозою.
Як прибрати зі свого життя цей руйнівний фактор? Тут не може бути ніяких нових ідей! Усвідомте, що лінь - це всього лише шкідлива звичка, гальма, перешкода між вами і життям. Ніхто не прибере її, крім вас. Боротьба з лінню - це рух. Почавши діяти, ви відчуєте натхнення, прилив сил, побачите перші результати. Тривожитися стане ніколи.
Патологічний страх
Як боротися з тривогою, якщо, навіть проаналізувавши своє життя, неможливо з'ясувати, що ж у ньому неправильно? Фізичне здоров'я в повному порядку, згубних пристрастей немає, у родині панує взаєморозуміння і фінансове благополуччя, але нав'язливе занепокоєння не дає можливості радіти цьому.
У таких випадках зазвичай йдеться про проблеми психологічного характеру, лікувати які повинен фахівець. Краще не відкладати візит до лікаря, оскільки депресивний стан може перерости в панічні атаки. Позбавлятися від них складно. Проявляються вони так:
- незрозумілий, тваринний страх
- скачки тиску
- рясне потовиділення
- запаморочення
- нудота
- утруднене дихання.
Особливість панічних атак полягає в тому, що вони трапляються, як правило, раптово, в людних місцях і звичайній обстановці, нічим не загрожує життю та здоров'ю. Цей стан піддається коригуванню, але впоратися з ним легше під контролем лспеціаліста.
Завдання: пережити карантин.
Суспільство на тлі епідемії коронавіруса COVID-19 сьогодні опиняється в ситуації потреби адаптації до нових умов життя, які часто пов’язані з обмеженням в звичних діях, задоволеннях, навіть зобов’язаннях. Цей факт не може не позначатися на психологічному сприйнятті того, що відбувається. Вперше в історії людства понад мільярд людей на всій планеті опинилося на домашньому карантині та в ізоляції від свого звичного кола спілкування. А все через стрімке поширення коронавірусу COVID-19. Україна — одна з тих країн, де карантинні заходи досить суворі, а значить, її громадяни опинилися в абсолютно незвичній і навіть стресовій для себе ситуації. За останній місяць всі навчились мити руки та дотримуватись гігієни і ми можемо перейти до наступного етапу з дотримання гігієнічних процедур – чистоти нашого емоційного Щоб зрозуміти, як зняти психологічну тривожність в сім’ї під час самоізоляції, підтримувати потрібну атмосферу та обійтися без конфліктів.
«Конфлікти – це не завжди погано. Це означення власної території, своїх потреб. І спарвді важко розмістити потреби всіх співмешканців, якщо ви проживаєте на маленькій території. На це може піти не один тиждень, щоби досягнути такої точки рівноваги, в якій всім буде достатньо добре. Поступово ви навчитеся прогнозувати поведінку близьких людей та вже на рівні звички підлаштовуватися під неї. Тоді конфлікти будуть траплятися рідше».
«Токсичні родичі – тепер Ви будете їх бачити частіше. У Вас повинен бути план дій, як зберегти власні нерви та не поглиблювати/не поширювати конфлікт на інші сфери свого життя. Ви ж самі розумієте – зранку зіпсований настрій не повинен перетікати в зіпсований день та повну трату продуктивності. Деякі обставини та деяких людей потрібно вчитися приймати такими, якими вони є. На жаль, люди не так швидко змінюються, як обставини». Так стається, тому що… «Люди схильні у зовнішніх обставинах шукати виправдання власних дій. Наприклад, це був невдалий день, або якщо би в мене було більше часу, то я би… Зараз, коли ми сидимо майже в повній родинній ізоляції, є два варіанти пояснення власного поганого настрою – це я або родичі. В другому випадку – це потенційна точка вибуху». Годі звинувачувати інших «Не всі люди відчувають себе авторами власного життя. Не всі мають достатньо навичок самоорганізації та продуктивності поведінки. Особливо під тиском дітей та хорошої погоди. І тому так і хочеться знову почати: «От як тільки, так… От якби не вони, то…» Це виправдання, які хоча ситуативно дають відповідь на запитання «Чому я зараз живу так, як живу?», але більше нічого. Можливо, якщо зосередитися на власних правдивих цінностях та способах їхнього досягнення, то навіть в умовах карантину ви побачите, наскільки багато можна зробити для себе та інших». 3 до 1 «Кажуть, що на одну погану емоцію потрібно намагатися мати три позитивних переживання. Але це не точна пропорція. Що тут насправді важливо – доброго у вашому життя повинно бути більше, ніж негативу. І цього потрібно прагнути. І тоді конфлікти відійдуть на бекграунд вашого життя – загалом туди, де вони і повинні знаходитися». Батьки та підлітки «Найбільш суперечливий вік – підлітковий, оскільки тут, крім внутрішніх змін в емоційній сфері підлітка, особливим випробуванням стає вибудова відносин з батьками і організація контролю за всім, що відбувається в житті дитини. У підлітковому віці особливу роль відіграє спілкування з однолітками і кумирами, через які підліток пізнає світ соціальних відносин, формує власні цінності. Наше завдання – стати для нього другом, наскільки це можливо, і надати підтримку, якщо вона йому потрібна».
«Карантинні» поради.
Ми не ізолюємо себе від інформації, але знижуємо рівень емоційної напруги. Особливо це стосується активних користувачів соціальних мереж. Іноді навіть можна скористатись функцією «відписатись» і на певний час обмежити свою інформаційну стрічку від негативу та залишити місце для більш якісних та різнопланових новин.
Шукаємо та перевіряємо офіційну інформацію. Якщо ви ще не впевнені, чи врятує вас маска та рукавички, то краще не орієнтуватись на дописи «точно не врятує» та «врятує 100%». Варто спробувати знайти відповідні офіційні рекомендації лікарів, в тому числі, як правильно застосовувати маску, в яких випадках, а також які необхідні інші засоби безпеки.
Більше уваги до позитивного контенту. Менше заглиблюватись в дописи, якщо вони носять більше негативно-забарвлений та емоційний характер (тим більше їх поширювати). Доцільнішим та кориснішим буде звернути увагу на позитивні новин в умовах карантину та епідеміологічної ситуації. Наприклад, зосередити увагу на волонтерських рухах допомоги чи навіть прийняти в них участь та допомогти особисто. І чесно кажучи, іноді корисними можуть бути і котики в стрічці.
Менше непрофесійної критики медицини. Краще утриматись від критики щодо системи медицини, тим більше, якщо ви в цьому не спеціаліст. Особливо, якщо вам не відома реальна ситуація на локальному або регіональному рівні. В даній ситуації краще робити запит на якісну інформацію від місцевих ЗМІ чи органів влади.
Отже, аби без емоційних втрат вийти з вимушеного «відпочинку» та незапланованої самоізоляції, маємо дбати про своє інформаційне поле. Також ми говоримо про спільну відповідальність в умовах карантину, тому необхідно подбати також і про емоційне здоров’я оточуючих і дотримуватись гігієни при поширенні інформації. Будьте здорові, мийте руки, пускайте свіже повітря в свої домівки та новини.
Джерела:
1. https://dyvys.info/2020/04/01/yak-ne-konfliktuvaty-z-rodychamy-pid-chas-karantynu-porady-psyhologa/
3. https://www.prostir.ua/?news=perezhyty-karantyn-porady-yak-emotsijno-protystoyaty-epidemiji
- Треба дати цій реакції відбутися. Але знаходитися поряд з тим, хто плаче і не намагатися допомогти йому - теж неправильно.
Абетка емоцій
Сльози
Плач - це реакція, що дозволяє в складній кризовій ситуації виразити емоції, що переповнюють людину.
Допомога потерпілому :- Треба дати цій реакції відбутися. Але знаходитися поряд з тим, хто плаче і не намагатися допомогти йому - теж неправильно.
- Постарайтеся виразити людині свою підтримку і співчуття. Не обов'язково робити це словами, можна просто сісти поруч, дати відчути, що ви разом з ним співчуваєте і переживаєте. Можна просто тримати людину за руку, іноді протягнута рука допомоги означає значно більше, ніж сотні сказаних слів.
- Важливо дати людині можливість говорити про свої почуття.
- Якщо ви бачите, що реакція плачу затягнулася і сльози вже не приносять полегшення людині, можна запропонувати випити йомусклянку води -це відомий і широко використовуваний засіб.
- Можна запропонувати людині сконцентруватися на глибокому і рівному диханні, разом з ним зайнятися якою - небудь справою.
Навчання вдома: практичні поради для батьків
Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.
Ми маємо розуміти, що перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Взагалі, “по-хорошому”, на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.
Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: “Я не вчитель”.
Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально.
ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ
1. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Школа – це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.
2. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно.
Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.
3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.
4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.
5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це.
Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.
6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?
Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.
Натомість, є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легкші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.
7. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.
ПОЧАТКОВА ШКОЛА
У початковій школі мотивація до навчання – виключно зовнішня. Малюк вчиться заради задоволення, фану, заохочення. Треба також розуміти, що в дитини вже є невеликий, але досвід навчання. У першокласників його ще нема, але в 2-3 класах він уже напрацьовується.
1. Нам важливо, щоб, за можливості, не збивався звичний режим. Це неможливо в повній мірі, він однаково вже збився, але треба створити новий і намагатись його дотримуватись.
2. Треба, щоб для навчання було окреме місце. Ідеально, щоб був окремий простір, “кокон”, щоб дитина розуміла: вона туди заходить – і все, вона вже налаштована на навчання.
3. Важливо, щоб до навчання кликав якийсь сигнал, як дзвоник – наприклад, будильник телефона. Це має бути приємний звук, якась улюблена музика – але краще, аби це не був мамин голос. По відношенню до мами і тата й так буде вдосталь напруги: зараз батьки живуть у змішаних ролях, а скрізь, де є змішані ролі, – є конфлікти.
4. Оптимально, коли дитина займається 10, максимум 15 хвилин. Потім дзвенить дзвоник, дитина може випити води, порухатись. Ми ж пам’ятаємо, що живемо в умовах, коли в дитини знижена рухливість і нестача повітря.
5. Пам’ятаймо, що ми – не няньки і за дитину завдання не робимо. Але деяким дітям важливо, аби ми були в кімнаті, коли вони вчаться. Можна займатися своїми справами, але потрібна присутність батьків. Час від часу можна підходити до дитини, питати, як справи, підтримувати її, прикладаючи руку до місця підтримки – між лопатками на спині. Це таємне місце підвищення самооцінки, додавання сил.
6. Прекрасно, якщо батькам стане сил зробити з малюками “Гоґвортс” – тобто створити ігрове середовище. Якщо ми зможемо озброїтись чарівною паличкою, якою б торкалися лоба дитини і казали: “Ти з усім впораєшся”. Чарівний будильник у нас уже є, і не завадить знайти для дитини чарівний камінець мудрості – ну, і для себе принагідно.
7. Ми пам’ятаємо, що дитина перебуває в напрузі – отже, ми маємо більше, ніж зазвичай, звертати увагу на те, що їй вдається добре. Так званий метод “зеленої ручки” – підкреслювати не недоліки, а успіхи – особливо потрібний у режимі підвищеної напруги, коли дитина не дуже впевнена в собі.
У початковій школі мотивація до навчання – виключно зовнішня. Малюк вчиться заради задоволення, фану, заохочення. Треба також розуміти, що в дитини вже є невеликий, але досвід навчання. У першокласників його ще нема, але в 2-3 класах він уже напрацьовується.
1. Нам важливо, щоб, за можливості, не збивався звичний режим. Це неможливо в повній мірі, він однаково вже збився, але треба створити новий і намагатись його дотримуватись.
2. Треба, щоб для навчання було окреме місце. Ідеально, щоб був окремий простір, “кокон”, щоб дитина розуміла: вона туди заходить – і все, вона вже налаштована на навчання.
3. Важливо, щоб до навчання кликав якийсь сигнал, як дзвоник – наприклад, будильник телефона. Це має бути приємний звук, якась улюблена музика – але краще, аби це не був мамин голос. По відношенню до мами і тата й так буде вдосталь напруги: зараз батьки живуть у змішаних ролях, а скрізь, де є змішані ролі, – є конфлікти.
4. Оптимально, коли дитина займається 10, максимум 15 хвилин. Потім дзвенить дзвоник, дитина може випити води, порухатись. Ми ж пам’ятаємо, що живемо в умовах, коли в дитини знижена рухливість і нестача повітря.
5. Пам’ятаймо, що ми – не няньки і за дитину завдання не робимо. Але деяким дітям важливо, аби ми були в кімнаті, коли вони вчаться. Можна займатися своїми справами, але потрібна присутність батьків. Час від часу можна підходити до дитини, питати, як справи, підтримувати її, прикладаючи руку до місця підтримки – між лопатками на спині. Це таємне місце підвищення самооцінки, додавання сил.
6. Прекрасно, якщо батькам стане сил зробити з малюками “Гоґвортс” – тобто створити ігрове середовище. Якщо ми зможемо озброїтись чарівною паличкою, якою б торкалися лоба дитини і казали: “Ти з усім впораєшся”. Чарівний будильник у нас уже є, і не завадить знайти для дитини чарівний камінець мудрості – ну, і для себе принагідно.
7. Ми пам’ятаємо, що дитина перебуває в напрузі – отже, ми маємо більше, ніж зазвичай, звертати увагу на те, що їй вдається добре. Так званий метод “зеленої ручки” – підкреслювати не недоліки, а успіхи – особливо потрібний у режимі підвищеної напруги, коли дитина не дуже впевнена в собі.
СЕРЕДНЯ ШКОЛА
У школярів середньої школи під час підліткової кризи зазвичай страждає навчальна мотивація, тому що в мозку в цей час інші завдання. Підлітковий вік – це час, коли мозок складно сприймає нову інформацію. Тоді відбувається так званий синаптичний прунінг – відкидання невикористаних нейронних зв’язків. Щоб це відбулося, треба обмежити приймання нової інформації.
Дитина в цей момент стає дуже сонливою і починає трохи “гальмувати”. У неї потерпає довгострокова пам’ять. Вона, не те що б не хоче – а фізично не може запам’ятовувати обсяги інформації, які їй пропонують. Її мозок має інші завдання. Можна сказати, як не шкода це визнавати, що в середній школі мотивації до навчання практично немає, або вона зароджується.
Ще Лєв Толстой казав, що існує “пустеля отроцтва”. Це саме про те, що переживають підлітки. Мало того, що це криза самотності, криза особистості – зараз вони взагалі обмежені у спілкуванні. Добре, якщо в них є вдома інтернет, щоб вони могли спілкуватись хоч у соцмережах.
1. Для підлітків добре, якщо їхній робочий день і день взагалі починається не о 8:30, а хоча б на годину пізніше. Це був би величезний внесок у їхнє здоров’я. Адже їхні потреби у сні більші, ніж зазвичай.
2. Підлітки чинять опір материнській фігурі, вчителькам дуже складно працювати з підлітками. Якщо мама ще й починає керувати його навчанням – це вдвічі гірше. Тому було б чудово разом із підлітком обрати та встановити певний звуковий сигнал, який кличе його робити уроки. Так можна організувати весь денний розклад. Чим менше материнського голосу, який наказує, що робити, – тим краще. Усе, що стосується наказів, краще перенести в повідомлення у месенджер чи якісь звукові сигнали.
3. Підлітку важливо, аби ми бачили в ньому авторитетну фігуру. Тож якщо ми зараз перекладемо частину родинної відповідальності на нього, якщо він готовий її взяти, – це буде внесок і в наші стосунки, і у відчуття сили самим підлітком.
Ми можемо поставити пряме запитання: “Чим я можу бути для тебе корисним, що я можу зробити для тебе зараз?”. Наступний крок: “Я не хочу, аби твій день перетворювався на суцільне навчання, давай подумаємо, що там буде ще”. Щодо навчання можна сказати: “Давай сплануємо, скільки часу потрібно на кожен предмет, і скажи мені сам – тебе контролювати чи не треба?”.
4. Треба запитати підлітка, як краще облаштувати його місце. І тут, оскільки ми маємо справу зі спротивом, можливо, підліток вирішить робити уроки на підлозі, лежачи. Треба поставитись до цього з розумінням – це також буде внесок у стосунки і в повагу до особистого простору підлітка.
5. Якщо підліток відчуває, що його контролюють – він буде бунтувати. Але йому також важливо бачити, що якщо він щось зробив – це він, умовно кажучи, зробив не даремно. Треба говорити, як ви цінуєте те, що він робить.
6. Підліток може спитати: “Чому я маю це все робити, якщо ти взагалі нічого не робиш?”. Ми можемо вимагати чогось від дитини тільки тоді, коли їй є, що від нас дзеркалити. Я можу очікувати, що мої діти займаються зарядкою, якщо я сама займаюсь. Вони мають бачити, що ми вчимось або працюємо з дому. І це буде геніально – якщо ми всідаємось або разом, або кожен у своїй кімнаті, і до нього долітає, як ви слухаєте лекцію або працюєте.
У школярів середньої школи під час підліткової кризи зазвичай страждає навчальна мотивація, тому що в мозку в цей час інші завдання. Підлітковий вік – це час, коли мозок складно сприймає нову інформацію. Тоді відбувається так званий синаптичний прунінг – відкидання невикористаних нейронних зв’язків. Щоб це відбулося, треба обмежити приймання нової інформації.
Дитина в цей момент стає дуже сонливою і починає трохи “гальмувати”. У неї потерпає довгострокова пам’ять. Вона, не те що б не хоче – а фізично не може запам’ятовувати обсяги інформації, які їй пропонують. Її мозок має інші завдання. Можна сказати, як не шкода це визнавати, що в середній школі мотивації до навчання практично немає, або вона зароджується.
Ще Лєв Толстой казав, що існує “пустеля отроцтва”. Це саме про те, що переживають підлітки. Мало того, що це криза самотності, криза особистості – зараз вони взагалі обмежені у спілкуванні. Добре, якщо в них є вдома інтернет, щоб вони могли спілкуватись хоч у соцмережах.
1. Для підлітків добре, якщо їхній робочий день і день взагалі починається не о 8:30, а хоча б на годину пізніше. Це був би величезний внесок у їхнє здоров’я. Адже їхні потреби у сні більші, ніж зазвичай.
2. Підлітки чинять опір материнській фігурі, вчителькам дуже складно працювати з підлітками. Якщо мама ще й починає керувати його навчанням – це вдвічі гірше. Тому було б чудово разом із підлітком обрати та встановити певний звуковий сигнал, який кличе його робити уроки. Так можна організувати весь денний розклад. Чим менше материнського голосу, який наказує, що робити, – тим краще. Усе, що стосується наказів, краще перенести в повідомлення у месенджер чи якісь звукові сигнали.
3. Підлітку важливо, аби ми бачили в ньому авторитетну фігуру. Тож якщо ми зараз перекладемо частину родинної відповідальності на нього, якщо він готовий її взяти, – це буде внесок і в наші стосунки, і у відчуття сили самим підлітком.
Ми можемо поставити пряме запитання: “Чим я можу бути для тебе корисним, що я можу зробити для тебе зараз?”. Наступний крок: “Я не хочу, аби твій день перетворювався на суцільне навчання, давай подумаємо, що там буде ще”. Щодо навчання можна сказати: “Давай сплануємо, скільки часу потрібно на кожен предмет, і скажи мені сам – тебе контролювати чи не треба?”.
4. Треба запитати підлітка, як краще облаштувати його місце. І тут, оскільки ми маємо справу зі спротивом, можливо, підліток вирішить робити уроки на підлозі, лежачи. Треба поставитись до цього з розумінням – це також буде внесок у стосунки і в повагу до особистого простору підлітка.
5. Якщо підліток відчуває, що його контролюють – він буде бунтувати. Але йому також важливо бачити, що якщо він щось зробив – це він, умовно кажучи, зробив не даремно. Треба говорити, як ви цінуєте те, що він робить.
6. Підліток може спитати: “Чому я маю це все робити, якщо ти взагалі нічого не робиш?”. Ми можемо вимагати чогось від дитини тільки тоді, коли їй є, що від нас дзеркалити. Я можу очікувати, що мої діти займаються зарядкою, якщо я сама займаюсь. Вони мають бачити, що ми вчимось або працюємо з дому. І це буде геніально – якщо ми всідаємось або разом, або кожен у своїй кімнаті, і до нього долітає, як ви слухаєте лекцію або працюєте.
СТАРША ШКОЛА
Учні старшої школи вже націлені на результат. Якщо дитина нормально розвивається і дорослішає, у неї вже формується внутрішня мотивація до навчання. Така дитина буде сама шукати, де ще знайти інформацію, що їй потрібна. Тут ми можемо допомогти, розповідаючи їй про онлайн-курси, які ми самі бачили, різні джерела інформації з питань, що цікавлять дитину.
1. Дитина старшої школи вже може бачити власну користь. У нормі, до 14-15 років уже має визріти власна мотивація до навчання. Отже, цей вік має бути часом, коли ми вже не дуже контролюємо процес, дитина “вчиться сама”.
Якщо ми її усе ще контролюємо, – можливо, коли ми вийдемо з карантину, буде потрібна допомога тьютора, психолога, нейропсихолога, щоб подивитись, яка зі структур психіки дитини потребує корекції. Тому що у старшого школяра – дитини 16-17 років – уже має сформуватися внутрішній контроль і є безпосередня навчальна мотивація. Він сам розуміє, заради чого все це робить.
2. Якщо ми бачимо, що наша дитина – вмотивована і відповідальна, нам треба слідкувати, щоб вона відпочивала і перемикалась на різні види діяльності. У таких дітей може бути більша, ніж зазвичай, потреба в комп’ютерних іграх, де скидається напруга. Ідеально, якщо є правило: наприклад, дитина 40 хвилин грає на комп’ютері, а потім робить 20 присідань або іншу фізичну вправу. Треба, щоб ми вмикали тіло, тому що йому зараз не вистачає уваги.
Зараз непростий час і випробування для всіх – тож зичу сил батькам, дітям і вчителям.
Учні старшої школи вже націлені на результат. Якщо дитина нормально розвивається і дорослішає, у неї вже формується внутрішня мотивація до навчання. Така дитина буде сама шукати, де ще знайти інформацію, що їй потрібна. Тут ми можемо допомогти, розповідаючи їй про онлайн-курси, які ми самі бачили, різні джерела інформації з питань, що цікавлять дитину.
1. Дитина старшої школи вже може бачити власну користь. У нормі, до 14-15 років уже має визріти власна мотивація до навчання. Отже, цей вік має бути часом, коли ми вже не дуже контролюємо процес, дитина “вчиться сама”.
Якщо ми її усе ще контролюємо, – можливо, коли ми вийдемо з карантину, буде потрібна допомога тьютора, психолога, нейропсихолога, щоб подивитись, яка зі структур психіки дитини потребує корекції. Тому що у старшого школяра – дитини 16-17 років – уже має сформуватися внутрішній контроль і є безпосередня навчальна мотивація. Він сам розуміє, заради чого все це робить.
2. Якщо ми бачимо, що наша дитина – вмотивована і відповідальна, нам треба слідкувати, щоб вона відпочивала і перемикалась на різні види діяльності. У таких дітей може бути більша, ніж зазвичай, потреба в комп’ютерних іграх, де скидається напруга. Ідеально, якщо є правило: наприклад, дитина 40 хвилин грає на комп’ютері, а потім робить 20 присідань або іншу фізичну вправу. Треба, щоб ми вмикали тіло, тому що йому зараз не вистачає уваги.
Зараз непростий час і випробування для всіх – тож зичу сил батькам, дітям і вчителям.
ДИТЯЧІ СТРАХИ І ПАНДЕМІЯ
Рекомендації психолога
Як дотримуватися психологічної гігієни у спілкуванні щодо пандемії з дітьми 5-10 років, щоб зберегти їхнє психічне здоров’я
Трохи про прогнози.
В час «суцільної інформатизації» неможливо «відгородити» дітей від негативних новин. Діти чують багато різних версій про те, що зараз відбувається у нас і в усьому світі. Вони реагують на цю інформацію, навіть якщо зовні це ніяк не проявляється. Їхня психіка «заражена» тривогою. І якщо з цим нічого не робити, то через деякий час ця тривога вона почне проявлятися у різних формах: розлад сну, харчування, виникнення незвичайних страхів, патологічна прив’язаність до батьків, погіршення поведінки тощо.
У віці 5-10 років у дітей з’являється страх втрати батьків, страх війни, нападів, катастроф, пошкоджень, заражень тощо. Усе е – це прояв страху смерті, страху «не бути». Особливих підстав для хвилювання не повинно бути. Наявність таких страхів вважається показником «нормального» розвитку дітей.
Заважати дитині і оточуючим ці страхи починають тоді, коли з ними не так обходяться: «підгодовують» панікою, різною, частіше за все, суперечливою інформацією, запереченням реального стану або намаганням створити ілюзію благополуччя.
Дорослим зараз нелегко, ми знаходимося в стані, коли необхідно дуже швидко адаптуватися до нових умов. Але важливо пам’ятати, що дітям в цих умовах життя необхідно опиратися на авторитетну і сильну фігуру батьків, які допоможуть їм впоратися з тривогою.
Дорослим зараз нелегко, ми знаходимося в стані, коли необхідно дуже швидко адаптуватися до нових умов. Але важливо пам’ятати, що дітям в цих умовах життя необхідно опиратися на авторитетну і сильну фігуру батьків, які допоможуть їм впоратися з тривогою.
Що робити дорослим?
Визнати свій страх (навіть якщо ви не боїтеся зараження, вас можуть налякати зміни в суспільстві).
Приймати, а не заперечувати страх дитини: «ти боїшся/тобі страшно», «боятися – це нормально», «страх допомагає бути обережним» тощо.
Говорити, що згуртованість допоможе впоратися з будь-якими труднощами.
Не робити тему пандемії головною і основною, про яку постійно говорить уся сім’я.
Зменшити інформаційне занурення дитини у новини (у присутності дитини не варто переглядати новини на всіх каналах, зачитувати кожен пост зі стрічки, емоційно обговорювати вжиті заходи в державі).
Збільшити знання про вірус і про запобіжні заходи. Вже є ілюстрована інформація для дітей, якою варто користуватися:
Можна також показати мультфільм про імунітет з циклу «Корисні підказки»;
https://www.youtube.com/watch?v=X_t2fGl-7qo
Якщо дитина перебуває поруч з дорослим, який дуже панікує, треба пояснити дитині, що є такий тип людей, які не можуть впоратися зі своїм страхом. І ці люди не погані і не хороші, вони обирають таку поведінку. А ви з дитиною будете «обирати життя»
Якщо дитина перебуває поруч з дорослим, який дуже панікує, треба пояснити дитині, що є такий тип людей, які не можуть впоратися зі своїм страхом. І ці люди не погані і не хороші, вони обирають таку поведінку. А ви з дитиною будете «обирати життя»
Незважаючи на вік, нехай дитина багато грає. Грайте і ви з нею, якщо у вас є таке бажання. У грі дитяча психіка краще і швидше опрацьовує несвідомі страхи. До того ж гра – це завжди і розвиток, і профілактика, і терапія, і адаптація. Деякі ігри наведені нижче.
Разом з дитиною (бажано, на ніч) придумуйте різні історії, казки, де в кінці перемагає добро, розсудливість і здоров’я.
Бережіть здоров’я (фізичне і психічне) своє і своїх близьких!
Ігри з дітьми і для дітей
Сучасне покоління дітей не отримує необхідної кількості стимулів у різних каналах сприйняття. У них аж занадто «стимульований» візуальний канал, решті – бракує уваги. І різноманітні ігри – це своєрідна сенсорна інтеграція.
Тож, коли як не зараз, стимулювати різні канали сприйняття дітей.
Психолог С. Ройз підготувала добірку ігор на різні канали сприйняття. Пропонуємо вам деякі з них
Візуальний канал (НЕ гаджети):
Роздруківки розмальовок та книжки-розмальовки.
Малювання мандал.
Малювання удвох одночасно на одному аркуші.
Малювання долонями (ставити відбитки пальців і домальовувати деталі). Без догляду батьків не проводити.
«Відривні аплікації» – спочатку на дрібні шматочки руками рветься або кольоровий папір, або листки з журналів, потім з уривків робиться колаж.
Вербальний канал
Вчити кожен день одне нове слово іноземною мовою.
З букв одного слова складати інші слова (наприклад з букв слова трансформатор — можна придумати — торт, трон, рот, форма,смартфон тощо.)
«Телеграма» – на кожну букву загаданого слова придумати слово, так щоб вийшло речення (наприклад, СЛОН – суворий лікар обіймає нас)
Співати, промовляти скоромовки.
ТактильнийЛотки з піском або з крупами, в яких можна писати, малювати, ховати предмети (навіть дітям 8-9 років це подобається).
Ігри з водою: наприклад, запускати, кораблики по воді, переміщати їх диханням. Можна влаштувати перегони.
Дізнаватися предмети на дотик (цю гру люблять і більш «дорослі» діти). Можна пропонувати розрізняти продукти на смак, спеції і продукти – за ароматом.
АудіальнийЗакрити очі і розрізнити якомога більше звуків.
Написати букву р — в рядок від зовсім маленької до величезної. А в іншому рядку від величезної до маленької. Просити дитину, щоб вимовляла звук — підвищуючи гучність (чим менше буква, тим тихіше голос).
З закритими очима вгадувати, по якому предмету вдарили (ложкою, олівцем …).
Просторове сприйняття, концентрація уваги (ігри також стимулюють розвиток ділянок мозку, пов’язаних з математичними здібностями, критичним мисленням).
Магнітний конструктор, оригамі, джанга, пазли, доміно, шашки, шахи.
Настільний футбол.
Можна вчити дітей пришивати ґудзики, вишивати, в’язати, плести макраме.
Цікавим і доволі складним для дітей буде завдання переміщатися по кімнаті з закритими очима, орієнтуючись тільки на команди партнера по грі (можна говорити «направо, наліво, прямо», а можна мовчки, лише торкаючись до правого, лівого плеча, спини).
Ігри з диханням
Мильні бульбашки.
Аеробол – дуємо на обгортки від цукерок (або передаючи один одному, або «задуваємо» голи).
Намагатися підтримувати в повітрі легкий предмет, наприклад, пір’ячко.
Соціальні ігри
Рольові ігри з ляльками та іграшками, домашній театр.
Робити міні-спектаклі, записувати їх на камеру телефону.
Робити будиночок з подушок і пледів і «ходити в гості» один до одного.
«Зустрічати» друзів в Skype, Zoom (безкоштовний обліковий запис дозволяє проводити відеоконференції тривалістю до 40 хв), Viber тощо.
Рух:
Твістер.
Змагання у присіданні або віджиманні.
Змагання у присіданні або віджиманні.
Битва повітряними кульками.
Танцюємо різні настрої. Якщо зовсім мало місця, можна ниткою викласти кордони «танцполу» і ввести додаткове правило – за них не виходити.
P.S. Слід пам’ятати, що дошкільнята прагнуть грати в «егоцентричні» гри (за власними правилами). Коли ж ми їм пропонуємо гру з установленими правилами, це готує їх до «дорослого життя» з дотриманням певних норм. Свого роду це профілактика «соціальної депривації».
Веселого дорослішання дітям,
Терпіння, розуміння і сили батькам та здоров’я УСІМ НАМ!
Немає коментарів:
Дописати коментар